Консультація

Ігрова діяльність дошкільників: сучасний формат

Гра — провідний вид діяльності дошкільника. Проте в останні роки науковці та практики звертають увагу на те, що з життя дітей дошкільного віку зникає ігрова діяльність. Тематика та кількість ігор зменшилися, зміст збіднів, скоротилася тривалість. Виникла суперечність між теоретичним значенням гри для розвитку дитини та практичним креном її буття в бік раннього розвитку, занурення в масив додаткових занять з підготовки до навчання в школі. Вихователі організовують гру дітей за аналогією традиційних навчальних занять, часто застарілого та нецікавого дітям змісту в регламентованому ігровому середовищі. Вони не завжди коректно визначають свою роль та місце в дитячій грі, намагаються нав'язати власні сюжети і правила. Водночас самостійну гру дітей не можна залишати без уваги, треба розумно нею керувати та наповнювати її зміст рухом, додатковими завданнями, цікавими сюжетами.

Як керувати самостійними іграми дітей

Щоб збагатити ігровий досвід дітей та підвищити якість ігрової діяльності, створіть предметно-ігрове середовище. Формуйте у дітей вміння обирати тему, створювати, розвивати сюжет та план гри, розподіляти ролі та обов'язки, реалізовувати ігрові образи. Навчайте їх знаходити вихід із конфліктних чи спірних ситуацій тощо.

Що робити, аби гра позитивно впливала на розвиток дітей, давала змогу проявляти творчий потенціал? Передусім, забезпечте якісне предметно-ігрове середовище з ігровим полем, обладнанням, іграшками, матеріалами.

Видатний ігромайстер Микола Шуть звертає увагу, що в ігровому просторі слід:

• створити атмосферу безпеки, довіри, відкритості;

• зрозуміти світ дитини і прийняти його таким, яким вона його бачить;

• заохотити дитину проявляти емоції та почуття під час гри;

• забезпечити право самостійно приймати рішення і брати на себе відповідальність за них.

Під час організації гри дбайте не лише про створення та оснащення ігрового простору з урахуванням віку дітей, а й вивчайте їхні інтереси, ігрові вподобання. Визначайте й застосовуйте прийоми залучення до гри, зацікавлюйте нею дітей, пояснюйте хід та правила. Спрямовуйте та корегуйте ігрові дії, поведінку вихованців, відмічайте позитивні або негативні прояви у взаєминах. Для цього педагог має знати вподобання дітей, рівень їхніх ігрових умінь, особливості взаємодії дітей у групі тощо.

Щоб ефективноно організувати самостійну ігрову діяльність, необхідно:

• попередньо діагностувати ігрові інтереси та вміння дітей;

• планувати підготовку ігор на перспективу;

• послідовно застосовувати методи керівництва творчими іграми, аби поступово зменшити участь дорослого;

• чітко пов'язувати навчання, творчі ігри та працю, спрямовані на задоволення потреб гри;

• тактовно конкретизувати ігрові ситуації під час гри.

Роль дорослого в самостійних іграх дошкільників специфічна. З одного боку, він уважно і тактовно спостерігає за тими, хто грає, дбайливо ставиться до їхніх задумів. З другого — обережно спрямовує задум і дії дітей, використовуючи непрямі прийоми керівництва, як-от порада, підказка, запитання тощо. Аби оптимізувати підготовку та організацію сюжетно-рольових ігор, доцільно розробити пам'ятки, які окреслюватимуть основні компоненти запропонованої гри.

Дітям іноді бракує:

• навичок самоорганізації та планування ігрових дій;

• знань правил гри;

• способів урегулювання конфліктів;

• умінь розгортати сюжет тощо.

Збагачуйте їхній ігровий досвід під час організації ігрової діяльності. Створюйте проблемні ситуації в іграх — це позитивно вплине на задум способів відображення дійсності. При цьому виступайте як рівноправний партнер. Тобто під час гри спілкуйтесь із дитиною, озвучуйте всі свої дії, давайте їй можливість взяти на себе головну роль. Щоб підвищити інтерес до гри, намагайтеся створити невимушену обстановку, залучайте улюблених персонажів казок, мультфільмів, розповідей. Не стримуйте рухову активність дитини, не змушуйте грати в те, що їй не подобається, хоча вам здається корисним.

Якщо зацікавити дошкільника не вдалося, відкладіть пропозицію до наступного разу. Захоплюючись грою, не показуйте свою перевагу, бо дитина швидко втратить інтерес навіть до найцікавішої гри.

Як збагатити зміст дитячих ігор

Через зміну самостійної гри потрібно переглянути вимоги до ігор дидактичного спрямування. Сучасну дитину складно зацікавити традиційним набором карток до певної дидактичної гри. Тому використовуйте ігри-подорожі та ігрові квести.

Ідея гри-квесту проста — команди рухаються в реальному або віртуальному просторі, розв'язують різні завдання. Локації і завдання об'єднані загальним сценарієм. Розв'язавши одне завдання, команда отримує друге й прямує на наступну локацію, і так просувається до фінішу. Кількість завдань та їх складність визначають для кожної гри відповідно до її мети і сюжетних особливостей. Використовуючи свої знання, інтелект, кмітливість, команда гравців має виконати всі завдання і подолати маршрут за певний час. Це гра, в якій задіяні розум дітей, їхні фізичні здібності та уява. У квестах проявляються кмітливість, пам'ять, увага та організованість дітей. Під час гри-квесту діти отримують позитивні емоції, стають розкутішими у спілкуванні, підвищують пізнавально-мовленнєву активність, вчаться разом розв'язувати завдання. Це згуртовує дитячий колектив.

У сучасній педагогіці широко використовують кілька видів квестів, а саме:

• лінійний — гравці розв'язують завдання одне за одним і рухаються за заздалегідь спланованим маршрутом;

• штурмовий — гравці отримують завдання і підказки, але спосіб розв'язання та маршрут обирають самостійно;

• коловий — лінійний квест з коловою структурою маршруту. У цьому виді квесту беруть участь кілька команд, які стартують з різних позицій. Кожна рухається власним маршрутом до фінішу.

З огляду на вікові особливості дітей старшого дошкільного віку, у дитячих садках доцільно проводити лінійні квести, які міститимуть різноманітні завдання: ребуси, головоломки, загадки, шифровки, рухові та творчі завдання, цікавинки та багато іншого.

Для квесту розробіть сценарій, який буде цікавий дітям за сюжетом та міститиме інформацію пізнавального характеру. Побудуйте незвичний, але повністю безпечний для дітей маршрут. Можна додати різні способи пересування. Завдання мають не лише перевіряти готові знання дітей, а й торкатися зони найближчого розвитку. Важлива частина квесту — реквізит. Це карта скарбів, грамоти, підказки, «чарівні речі», мітки, позначки тощо.

Квест грунтується на комунікаційній взаємодії між гравцями. Якщо в них немає злагодженої взаємодії, досягти поставленої мети неможливо. Це стимулює активне спілкування та згуртовує гравців.

Гра-подорож — різновид дидактичних ігор. Проте цей вид може містити елементи сюжетно-рольової гри, гри-стратегії тощо. У грі-подорожі використовують багато способів розкриття пізнавального вмісту в поєднанні з ігровою діяльністю. Роль педагога в такій грі доволі складна, адже потребує знань, готовності відповісти на запитання дітей, грати з ними, навчати непомітно.

Зміст навчальної гри-подорожі має бути цікавим і значущим для її учасників. А ігрове дійство — давати змогу гравцям обирати раціональні й ефективні рішення, а також критично оцінювати себе й інших. Гра має закінчуватися певним результатом, що має цінність, грунтується на знаннях, навичках і вміннях дітей. Тематику слід адаптовувати: врахуйте досвід дітей та рівень їхнього розвитку. Відповідно до цього оберіть декілька варіантів гри-подорожі в умовах закладу дошкільної освіти:

• подорож груповою кімнатою або територією дитячого садка,

• уявна подорож,

• настільні ігри на тематику подорожей.

Основна ознака такої гри — певний маршрут, за яким мають рухатися гравці, виконуючи відповідні завдання та долаючи перешкоди. Найчастіше в дитячому садку ігри-подорожі використовують, щоб закріпити та узагальнити знання дітей.

Реальна подорож. На початку гри діти отримують маршрутний лист, в якому відмічені послідовність станцій та їх розміщення. На кожній станції за виконані завдання та правильні відповіді гравці отримують відмітки у маршрутному листі. Гра-подорож закінчується після того, як гравці пройдуть всі станції. Готуючи завдання для станцій, враховуйте індивідуальні особливості дітей, глибину засвоєних ними знань та практичних умінь, навичок, ступінь складності запитань, їх пізнавальну цінність.

Уявна подорож. Запропонуйте дітям уявити, що вони вирушили у подорож. Тема може бути як реальною — до лісу, до іншого міста тощо, — так і фантастичною. Після цього пропонуйте уявити, що вони можуть побачити під час цієї подорожі, як ліпше дістатися місця призначення, які перешкоди можуть зустріти, як їх подолати, які предмети знадобляться, що потрібно взяти з собою тощо. Розробіть маршрут подорожі. Поєднуйте ігрову діяльність з розкриттям пізнавального змісту.

Настільна гра-подорож. Для гри потрібні ігрове поле, фішки, картки із завданнями, кубик. Об'єднайте 4-6 дітей у підгупу, запропонуйте кожному гравцю обрати фішку, яка позначатиме кроки на ігровому полі, та пройти маршрутом від старту до фінішу. Кількість кроків одного ходу залежить від цифри на верхній грані кубика. Зверніть увагу дітей на те, що завдання на картках дають змогу прискорити рух маршрутом або можуть затримати просування вперед. Перемагає той, хто першим подолав шлях і виконав всі завдання. Застосовуйте готові ігри чи створені власноруч.

Окреме місце в ігровому просторі сучасного дошкільника займають настільно-друковані ігри. І хоча їх активно замінюють комп'ютерні, правильно дібрані цікаві та сучасні ігри не втратять своєї актуальності.

Поліграфічна індустрія пропонує широкий спектр ігор для дітей дошкільного віку, спрямованих на розвиток:

• логічного мислення — «Ферма», «Ква-а-а», «Вовк та вівці» тощо;

• уваги — «Лабіринт», «Доббл» тощо;

• пам'яті — «Головоноги», «Бім-Бам» тощо;

• кмітливості — «Незвичайна вікторина», «Актівіті» тощо.

Значної популярності набули ігри з картками. Вони мають чимало варіантів використання, не займають багато місця та дають дітям змогу грати самостійно, без участі дорослого. Однією з таких ігор є «Скринька знань». Це цікава та проста у використанні гра, яка містить двосторонні картки із завданнями, пісковий годинник та ігровий кубик.

В ігровій діяльності дітей дошкільного віку відбулися істотні зміни, тому гра потребує нових підходів до її організації та супроводу. Ми запропонували лише кілька ідей, які можна втілити разом з дітьми. Проте кожен педагог має обрати свою стратегію розвитку гри, з огляду на досвід, наявні ресурси та рівень знань вихованців. Не зосереджуйтеся на одному виді ігор, пробуйте щось нове.