Охтирський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) "Берізка"

ІГРИ ТА ВПРАВИ ДЛЯ ДІТЕЙ

Прокачуємо емоції

Мої сенсорні помічники

Вік: старший дошкільний.

Мета: розвивати емоційний інтелект, сенсор­ну сферу.

Дорослий пропонує дітям придумати яко­мога більше варіантів продовження фрази: «Слух (зір, нюх, дотик, смак) допомагає мені...» Відтак пропонує пофантазувати, як можна роз­винути ці органи чуття. Приміром, «Щоб роз­винути нюх, треба принюхуватися до всього, як це роблять собаки/пробувати розпізнавати запахи із заплющеними очима».

Примітка. Для дітей із порушеннями психофізичного роз­витку фрази треба перебудувати так, щоб наго­лосити на можливостях дитини: «Я не можу до­бре бачити, але я можу...»

Незнайомі почуття

Вік: середній та старший дошкільний.

Мета: навчати розуміти настрій — власний та іншої людини, висловлювати незнайомі рані­ше емоції, підвищувати упевненість, знижува­ти тривожність.

Дорослий пропонує дітям продемонстру­вати певні емоції:

- усміхнутися, як кіт, що ніжиться на соне­чку; як хитра лисиця; як дитина, якій по­дарували омріяну іграшку;

- злякатися, як дитина, яка загубилася у лісі; як кошеня, на яке гавкає злий пес;

- утомитися, як мураха, яка притягла ве­лику муху; людина, яка підняла щось важке.

Хижак

Вік: середній та старший дошкільний.

Мета: знижувати рівень страху, підвищувати самооцінку.

Ведучий читає віршик, а діти розігрують його у ролях:

В темній хижі жив хижак,

що на всіх наводив жах!

І було у хижака

десять кігтів на руках,

десять кігтів на ногах,

гострих, довгих і дряпучих,

хто їх бачив — блід і чах! (Гїлина Крук)

Дитина, яка виконує роль хижака, витя­гує руки вперед й розчепірює пальці, лякаючи решту дітей, а ті — кидаються врозтіч. Так по­вторюють кілька разів, щоразу обираючи на роль хижака нового учасника.

Після гри дорослий, аби налаштувати ді­тей на позитивні емоції, вмикає спокійну му­зику і просить виконати його вказівки: «Со­нячний зайчик зазирнув вам в очі. Заплющте їх і ніжно погладьте його долонями... Тепер він на лобі, носику, ротику, щічках, підборідді — обережно погладьте їх, щоб не сполохати зай­чика. Аж ось він перестрибнув на шию, плечі, животик, руки, ноги, а тепер — заліз під комір і лоскоче спинку, тож погладьте його і там. Він не бешкетник, він любить і приголублює вас, а ви його...»

Дорослий робить паузу і спонукає дітей продовжити речення.

Мій настрій

Вік: старший дошкільний.

Мета: знімати м'язові затиски, підвищувати упевненість, навчати розуміти власний емо­ційний стан.

Діти по черзі розповідають, на яку пору року, погоду, природне явище тощо схожий їх­ній настрій: «Мій настрій схожий на білу пух­насту хмаринку в спокійному блакитному небі. Це — радість». Відтак дорослий пропонує ді­тям зобразити настрій за допомогою рухів: подріботіти, як літній дощик; потупотіти, як гучний грім; політати як горобчик, потім — як чайка, як орел; походити, як старенька бабуся; пострибати, як веселий клоун; підкрастися, як кішка до пташки і, насамкінець, усміхнутися сусіду поруч.

Ласкаве ім'я

Вік: старший дошкільний.

Мета: розвивати вміння говорити і приймати компліменти, підвищувати самооцінку.

Діти стають кружка й по черзі кидають одне одному м'яч, при цьому озвучують ласка­ве ім'я, яким їх називають рідні чи друзі. Коли м'яч повернеться до дитини, яка починала вправу, кожен пригадує і називає ласкаве ім'я того, хто кидав йому м'яч.

Чарівний клубочок

Вік: старший дошкільний.

Мета: розвивати емпатію та вміння робити і приймати компліменти, підвищувати само­оцінку й авторитет серед однолітків.

Діти сідають на килимку кружка. Дорос­лий бере клубок ниток, затискає кінчик нит­ки в руці й говорить щось приємне дитині, що сидить праворуч — хвалить за певні успіхи чи каже, що подобається у ній. Відтак дорослий передає клубок дитині. Вона бере його, теж за­тискає нитку в руці й говорить щось своєму су­сіду праворуч. Клубок передають, доки він не повернеться до дорослого.

Автопортрет

Вік: старший дошкільний.

Мета: знижувати образливість, підвищувати самооцінку.

Дорослий роздає дітям аркуші паперу різ­ного формату й кольору, а також різнокольо­рові олівці, фломастери, крейду тощо. Завдан­ня кожної дитини — намалювати свій портрет. Дорослий пояснює, що для цього дитина може обрати будь-який папір і засоби для малю­вання. Вона може зобразити себе як рослину, тварину чи природне явище; схематично чи абстрактно. По завершенні вправи діти, які ба­жають, показують свої портрети й розповіда­ють, що саме і чому вони намалювали. Дорос­лий хвалить усіх дітей і наголошує, що кожен малюнок гарний по-своєму.

Підготувала Наталія Філімошкіна, дитячий психолог, експерт з психології розвитку, Дніпро

ДЖЕРЕЛО: Практичний психолог. Дитячий садок. № 4 квітень 2020року